Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Юридичний факультет
Кафедра історії права та держави
І МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ:
«УКРАЇНСЬКЕ ПРАВО Й ЗАКОНОДАВСТВО ЗА ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917-1921 РР.)»
Так, історія – показова, а майбутнє – неминуче! 30.11.2017р. відбулася І Міжнародна науково-практична конференція «Українське право й законодавство за доби Української революції (1917-1921рр.)»
АНШЛАГ!!! Прийшлось посидіти години 4 на східцях.. студенти спершу дивувались, проте пізніше долучились.. ;)
Конференцію відкрили декан юридичного факультету, доктор юридичних наук, професор І.С. Гриценко та доктор політичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микола Томенко.
Утім, наступні тези доповідачів навіть погрузили в певну байдужість як для слуху та точки зору юриста. Подекуди, навіть почав ловити себе на думці «не та історія, не тієї держави, не того бачення, не тих вчень, і не тієї мети та істини, не того майбутнього…»… Адже спершу подача доповідачами історії без прив’язки до глибин права та його аналізу зводила все нанівець. В той же час, як годиться на подібних заходах щодо актуальних тем, не обійшлось і без ґрунтовного аналізу на погляд проблеми із сучасним нововіянням. Зокрема, на моє здивування, вчені із Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України все ж таки виділили вкрай важливу концепцію ПРИЗМИ ТРАНЗИТИВНОГО ПРАВА та ДЕРЖАВИ, подали її у зрізі на епоху Української революції та подій, які відбувались в Росії, Європі.
Неможливо не відмітити вченого Я.С. Калакуру (акад. АН ВШ України з 1997 р.). Ярослав Степанович розпочав доповідь із того, що його завжди охоплює дивне відчуття, коли він проходить повз університету чи перебуває у ньому – адже прискорюється пульс. Це очевидно! Утім, доповідь його сфокусована була не на хронології подій, як це полюбляють робити історики, а, навпаки, на людино-центристському підході. А саме, вчений доводив, що історія це саме та платформа, на якій пересікаються і психологія, і право, і культура, і звичаї, і суто історичний аспект. Тому й проблеми історичні потрібно розглядати через АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ЗРІЗ. Тут же, наполягається думка на тому, що слід досліджувати не хронологію, а особистості, постаті. Все це вимагає значних знань та підготовки, компетентності.
В цьому ж ключі слід задаватися питаннями: що є революція? що означає для людини революція? який зміст та наслідки вона для людини несе?, – відповідь на ці питання і розкриє «карту» для точного визначення та керування майбутнім.
Чи зроблені наразі такі висновки?.. відповідь риторична скоріш.. Ми маємо в Україні тільки праці про події, а не про людей. Натомість європейська наука історичної школи зробила поворот до людей, що й відкрило їм чимало питань на дійсні проблеми, та дозволила вирішити їх по суті, керувати ними.. а ми не створили навіть біографій належних діячів, – за словами дослідника.
Особисто мене насамперед дивувала позиція деяких організаторів заходу про погляд на ту чи іншу проблему, утім, доповіді на конференціях надали впевненості у моїх переживаннях та баченні. Це заспокоїло, віднайшов однодумців…
Заступник директора з наукової роботи, к.ю.н. Я.Я. Мельник
