14 лютого відбулась заключна лекція в межах виробничої практики на тему «Етичні та правові засади медичної практики: вибрані кейси».
Спікер: Лисенко Олександра Юріївна, доктор педагогічних наук, доцент, заступник директора з менеджменту та організаційно-методичної роботи КНП «Київський міський пологовий будинок № 1» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Олександра Юріївна звернула увагу, що багато питань точиться навколо того, як правильно звучить термінологія: медична таємниця або лікарська таємниця? В законодавстві закріплене поняття лікарскька таємниця, а медичної таємниці станом на сьогодні в жодному нормативно-правовому акті (далі - НПА) немає, але специфіка полягає у тому, що лікарська таємниця відносить до лікарів, проте також є багато персоналу - як медичного, так і не медичного, які можуть в силу виконуваних обов’язків володіти певною інформацією, яка зокрема, може відноситись до лікарської таємниці та яка не підлягає розголошенню.
В основному поняття «лікарська таємниця» та прово на її збереження врегульовується цілою низкою НПА, зокрема Конституцією України, ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я», СКУ, ЦКУ, ККУ, ЗУ «Про інформацію». Так, в ст. 286 ЦКУ зазначено, що фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи тощо. В свою чергу, в ст. 39-1 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» вказано наступне: «Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта». Щодо цієї норми спікер наголосила, що до 2015 року в лікарняних листках зазначався діагноз, якій особі було встановлено, як підставу для видачі лікарняного листка у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Однак, після позовної заяви до суду однієї із пацієнток, яка отримала такий лікарняний листок, в подальшому ця практика була унормована на законодавчому рівні. Тобто така позовна заява та рішення по справі стало прецедентним, і на сьогоднішній день діагноз, відповідно до якого видається лікарняний листок, може бути зазначений лише на вимогу пацієнта.
Спікер, доповнила лекцію цікавими кейсами, зокрема зверненням громадянки до МОЗ України, стосовного того, яким чином вона може отримати результати обстеження через свого чоловіка у разі її перебування за кордоном; правомірності надання інформації про пацієнта у разі отримання медичним закладом адвокатського звернення та доцільності надання копії журналу запису пологів у стаціонарі, оскільки в ньому зазначені персональні дані інших пацієнтів, а не лише дані завниці.
Протягом лекції студенти задавали питання Олександрі Юріївні, зокрема щодо заходів, які існують для захисту медичної інформації в електронному форматі від несанкціонованого доступу; чи багато спостерігалось випадків витоку інформації внаслідок кібер-атак тощо.
