Вересень 2014
У Мамаєвій Слободі детально відтворений антуражє і побут козацького поселення, показані особливості життя різних прошарків населення 17-18 століть. Центр був відкритий у липні 2009 р.
Отже, випала нагода і студенти - правознавці 2-го курсу, молодші спеціалісти із викладачами Павленко Людмилою Анататоліївною та Рибак Оленою Анатоліївною відвідали музей козацьке село "Мамаєва Слобода". В селі знаходиться понад 98 об'єктів, що відтворюють українське село козацької доби. На вході нас зустріла пані Марина. Раніше звертались не за ім'ям та по-батькові, а пані, пане, панночко. Також на вході сидять козаки-сердюки. Їх називають сердюками тому, що вони сердиті. Козаки були одними з найкращих воїнів Європи. Раніше робилися фігури - це сигнально-димова споруда яка складалася з дванадцяти бочок, що мічно об'єднувалися мотузкою, а в середину заливалася смола. На верхівці стояв козак і дивився. Як тільки побачить, що наступає ворог, то він підпалював цю фігуру. Селище знаходилося трішки далі ніж фігура, щоб воно не згоріло.
Селище починається з воріт "Царина". По селу стояли каплички, люди могли там перехреститися, могли попросити допомогти, благословення, вимолитися за свої гріхи. Якщо це було щиро, то капличка забирала цей гріх, перетворюючи його на іржу. На дереві знаходиться вартова вежа, туди приходить козак-сердюк, та дивиться за порядком у селі.
В селі знаходиться єдина козацька церква, яка була побудована в 21 столітті. Вона нагадувала тризубець. Взагалі такі церкви будувалися без жодного цвяху, хіба що для даху та зовнішніх робіт. Сама церкві вміщала в себе біля ста прихожан, але на Великдень могло прийти біля семи чи дванадцяти тисяч людей. Взагалі козацькі церкви були дуже гарними. Головною іконою церкви була Богородиця Слобідська. Вона зображена у вигляді молодої української дівчини із стрічкою на голові.
Українські хати виглядали по різному. Значну частину хати займала піч. Вона слугувала для утеплення хати, могли на ній щось просушити, поспати та приготувати їжу. По діагоналі від печі знаходиться найсвятіше місце в хаті - покуть чи покуття. На покутті розміщені солом'яні чудо-дідухи. Це був символ предків, символ врожаїв. Хата була прикрашена рушниками, було дуже гарне різьблення.
Найвражаючим була худоба, звісно там були :кури, свині, кози, коні але найгірнішими нам здалися воли, найбільша рогата худоба на Україні. За часів більшовиків майже всю велику рогату худобу було винищено. Залишилася невелика кількість, яку зараз намагаються відновити.
Мамаєва слобода, як повноцінний етнографічний парк, допомагає відчути українську традицію у всій її повноті.
"Мамаєва Слобода" вразила історичними спорудами та красою живої природи. На території музею багато дерев та рослин, які відображують символіку українських народних традицій.
Нам дуже сподобалася ця екскурсія по селу під відкритим небом. Це була цікава і захоплююча подорож.
Староста ІІ групи "молодших спеціалістів" - Луценко Ангеліна
